Page 498 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

бутніх меж компетенції та самостійності України, які відбулися навесні-влітку
22
1922 р. Прагнення відстояти максимальну свободу дій українці виявили і під
час обговорення та доопрацювання проєкту Декларації та Союзного договору,
ухвалених в основному І Всесоюзним з’їздом рад. «З Харкова СРСР бачився не
покращеним варіантом Російської імперії, а дійсно новим державним утворен-
ням, у якому гасла про рівноправність і взаємоповагу не будуть порожніми слова-
23
ми» , — зазначає Г. Єфіменко.
Запекла боротьба (щоправда, невидима оку пересічних мешканців) навколо
24
сутності і форми майбутнього СРСР дала результати і забезпечила УСРР певну
свободу дій впродовж першого радянського десятиріччя. Створення двопалат-
ного парламенту, відхилення сталінського проєкту автономізації та низка пропо-
зицій республіканських наркоматів і відомств, зрештою внесених за наполяган-
ням української сторони до проєкту Конституції СРСР, стали чи не найбільшим
тогочасним досягненням українського субцентру влади, що діяв, спираючись на
підтримку В. Леніна та Л. Троцького. Відстояні преференції забезпечили респу-
бліці доволі широкий люфт самостійності в низці питань внутрішньої політики,
що, власне, й створило феномен радянської України та збагатило скарбницю її
досвіду зі здійснення національної політики. Втім, вони ж зрештою перетворили
республіку на об’єкт мало не параноїдальної упередженості Й. Сталіна стосовно
«українського самостійництва» .
25
Більшовики були переконаними прибічниками стадіальної теорії історич-
ного розвитку. Створення соціально-економічного базису соціалізму / кому-
нізму вони розуміли як розбудову великого виробництва в промисловості та
промисловізацію сільськогосподарського сектору. Переконання у вторинності
сфери духовного життя й культури — «надбудови» суспільства — не заважало
їм бачити проблеми, які впродовж 1917—1921 рр. генерувала на шляху втілен-
ня їхньої ідеї фікс непідготовлена масова свідомість. Не менш чітко вони розу-
міли й те, що лише інструментарієм червоного терору проблеми вирішити не-
можливо. Врешті, для модернізаційного ривка потрібні робочі руки. Мільйони
22 Про комісію, передумови її створення та прийняті нею рішення див.: Єфіменко Г.Г.
За лаштунками комісії по з’ясуванню взаємовідносин між РСФРР та УСРР (січень-травень
1922 р.). Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2010. Вип. 19. Ч. 1. С. 119—
159.
23 Єфіменко Г. Національні відносини в радянській Україні (1923—1938). Національне
питання в Україні. С. 199.
24 Див.: Єфіменко Г. Національні відносини в радянській Україні (1923—1938). Націо-
нальне питання в Україні. С. 197—203.
25 Вже на 4-й нараді при ЦК РКП(б) з відповідальними працівниками національних
республік та областей (червень 1923 р.) Й. Сталіну вдалося порушити одностайність україн-
ського табору. Невдовзі низка кадрових рокіровок (у липні 1923 р. Х. Раковського було при-
значено послом до Британії, навесні 1924 р. з України було відкликано М. Фрунзе, на початку
1924 р. всерйоз розглядалася можливість усунення з республіки й М. Скрипника) значно
послабили позиції Харкова. Призначення першим секретарем КП(б)У Л. Кагановича до-
вершило справу.
436