Page 499 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 499
Розділ 16. Етнонаціональний поступ радянської України
робочих рук. Вихід у такій ситуації був один: взяти ментальне наповнення над-
будови під цілковитий контроль, спрямовувати і конструювати його відповід-
но до своїх завдань. Опанувати свідомість мас можна було лише зрозумілою
їм мовою.
Виступаючи на VII Всеукраїнській конференції КП(б)У, Лев Троцький так
пояснював делегатам необхідність коренізації: «Коли ми не зуміємо підійти до
селянства, вивчити селянина, його психологію, то ми можемо штовхнути його в
другу Петлюрівщину. А друга Петлюрівщина була б у цей новий період, коли все
26
є плановим, теж «плановою» . «Український селянин кожне незадоволення
помножуватиме на національний чинник і це доведе до Петлюрівщини, тобто до
контрреволюційного руху проти радянської диктатури» . Як і заклики рішуче
27
проводити українізацію, так і дискусія всередині партії — тобто в колі безпосе-
редніх виконавців настанови — не припинялися, обростаючи численними інтер-
претаціями. Зокрема, центральний орган КП(б)У — журнал «Більшовик Укра-
їни» впродовж першого п’ятиріччя свого існування опублікував десятки статей
з цього приводу .
28
Зрештою всі крапки над «і» в суперечці про терміни розчинення / асиміля-
ції радянських націй розставила праця Й. Сталіна «Національне питання і лені-
нізм: Відповідь товаришам Мешкову, Ковальчуку та іншим» (1929 р.), написана
з метою вгамування радикально налаштованих партійців, що наполягали на як-
найскорішому відмиранні націй. Колишній голова Наркомнацу розтлумачував,
що на першому етапі нації пришвидшуються у своєму культурному розвитку, на
другому — виникає потреба в мові міжнаціонального спілкування і лише на тре-
тьому (після перемоги соціалізму в світовому масштабі) — розпочинається від-
мирання національних відмінностей і поширення всезагальної мови . В партії
29
26 У книзі Л. Троцького, опублікованій згодом у Москві, додався новий акцент: «А дру-
га петлюрівщина була б більш органічною, глибокою та небезпечною». (Див.: Троцкий Л.
Задачи ХІІ съезда РКП. Москва: Красная новь, 1923. С. 39.)
27 Троцький Л. Про національне питання. З промови на VII Всеукраїнській партійній
конференції в Харкові. Національна політика Радянської влади. Харків: Гарт, 1923. С. 10.
28 Див.: Якубова Л.Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України
(20—30-ті роки): коренізація і денаціоналізація. Український історичний журнал. 1998. № 6.
С. 22—36. URL: http://resource.history.org.ua/publ/journal_1998_6_22 (дата звернення:
20.11.2020); Український історичний журнал. 1999. № 1. С. 41—55. URL: http://resource.
history.org.ua/publ/journal_1999_1_41 (дата звернення: 20.11.2020).
29 Дослівно: «Тільки на другому етапі періоду всесвітньої диктатури пролетаріату, мі-
рою складання єдиного світового соціалістичного господарства, — замість світового капіта-
лістичного господарства, — тільки на цьому етапі почне складатись щось на кшталт загальної
мови, адже тільки на цьому етапі відчують нації потребу мати поряд із своїми національними
мовами одну загальну міжнаціональну мову, — для зручності відносин та зручності еконо-
мічного, культурного та політичного співробітництва. Отже, на цьому етапі національні мо-
ви і загальна міжнаціональна мова існуватимуть паралельно. Можливо, що попервах буде
створений не один спільний для всіх націй світовий економічний центр з однією загальною
мовою, а кілька зональних економічних центрів для окремих груп націй з окремою загаль-
ною мовою для кожної групи націй, і лише згодом ці центри об’єднаються в один спільний
437
