Page 506 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

рено 32 національні райони і Тельманівський район змішаного типу, понад 1 100
48
національних сільрад, 65 селищних рад .
Друга сесія ЦВК СРСР ІІ скликання заслухала доповідь українського уряду
і в резолюції (25 квітня 1926 р.) назвала виділення національних районів і рад
досягненням у забезпеченні прав національних меншин . Пленум ЦК КП(б)У
49
(03—08.06.1927 р.) оцінив створення національних рад як серйозний здобуток
влади у справі здійснення національної політики. Згодом Конституція УСРР
1929 р. — єдина серед Основних Законів радянської України — не лише про-
голосила принцип рівноправності громадян незалежно від національного похо-
дження, а й закріпила можливість створення національними меншинами адміні-
стративно-територіальних одиниць .
50
Головним наслідком національного адміністративно-територіального будів-
ництва стала стабілізація взаємин етнічних громад з органами виконавчої вла-
ди, коренізація місцевого управлінського апарату та пришвидшення коренізації
освітянської справи. В 1927 р. частка титульних етнічних груп у складі населення
відповідних національних районів була такою: поляки — 68,9 %, євреї — 79,7 %,
німці — 75,9 %, болгари — 73,5 %, росіяни — 71,6 %. У національних селищ-
51
них радах євреї становили 76,9 %, а росіяни — 84,1 % . З огляду на це IV сесія
ВУЦВК Х скликання (1928 р.) назвала національне районування найкращою
формою втілення національної політики радянської влади, що повністю сприяє
забезпеченню культурних і господарських потреб національних меншин та залу-
52
ченню їх до радянського будівництва .
Наводячи кількісні характеристики успіхів коренізації, слід пам’ятати, що
в СРСР/УСРР вона запроваджувалася в особливому правовому полі без визна-
чення термінів «національна меншина», «корінний народ», «титульна нація»
та ґрунтувалася на запереченні надання якійсь одній мові статусу державної.

48 Див.: Якубова Л.Д. Національне адміністративно-територіальне будівництво в УСРР/
УРСР. Енциклопедія історії України. Т. 7: Мі—О / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. Київ:
Наукова думка, 2010. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalni_rajony (дата звер-
нення: 20.11.2020).
49 Итоги работы среди национальных меньшинств на Украине. К 10-й годовщине Ок-
тябрь ской революции. Харьков, 1927. С. 92.
50 «Ст. 19. Українська соціялістична радянська республіка, визнаючи, що права грома-
дян не залежать від їх расової й національної належності, проголошує за цілком несполучне
з основними законами Республіки будь-який утиск національних меншостей або обмеження
їх рівноправности. Для найбільшого забезпечення інтересів національних меншостей, що
становлять в тій чи іншій місцевості компактну більшість людности, можуть утворюватися
за постановами вищих органів Республіки окремі національні адміністративнотериторіаль-
ні одиниці, з забезпеченням права національностям, що становлять національні меншості
в цих місцевостях». Конституція (основний закон) Української соціялістичної радянської
республіки. ВР України. URL: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1929.html (дата
звернення: 20.11.2020).
51 Итоги работы среди национальных меньшинств… С. 21, 23—24.
52 ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 4. Спр. 10. Арк. 35.
444