Page 509 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 509

Розділ 16. Етнонаціональний поступ радянської України

          Етнографічний музей, Центральна польська бібліотека, Кам’янець-Подільський
          ІНО, Німецький відділ Одеського ІНО, Преславський болгарський педагогіч-
                            57
          ний технікум та ін.  .
              Отже, уряд України до кінця 1920-х років досяг вагомих результатів у галузі
          культурної роботи в середовищі меншин. У 1928/29 навч. р. у таких нацменшин,
          як євреї, греки, німці, росіяни, поляки, охоплення дітей початковою освітою
          становило майже 100 %. Болгарські діти були залучені до навчання у школах на
          87,3 %, молдавські — 70,3 %. Найкращими були показники в національних рай-
          онах. Згідно з відомостями спеціального обстеження 78 національних сільрад
          (1930/1931 навч. р.), рідною мовою навчалися 96,5 % росіян, 93 % євреїв, 84,6 %
                                             58
          поляків, 95,6 % болгар, 49,6 % греків  . Відсоток охоплення дітей меншин почат-
          ковим навчанням пересічно сягав 95,2 %. Таким чином, у національних районах
          уже на початку 1930-х років стала реальністю загальна початкова освіта. Уряд
          України поставив завдання вже у 1931 р. повністю ліквідувати неписьменність з
          української та російської мов у середовищі етнічних меншин.
              У першій половині 1934  р. на теренах України діяло 1  166 російських
          (556 923 учні), 432 єврейські (73 412), 571 німецька (63 670), 238 польських
          (32 829), 165 молдавських (32 121), 45 болгарських (12 174), 21 грецька (5 406),
                                                                               59
          18 чеських (1 192), 8 татарських (808), 6 вірменських (1 049 учнів) шкіл  . У пе-
          ріод між 1932/1933 та 1933/1934 навч. р. відчутно змінилася кількість так званих
          мішаних шкіл. Зі 169 до 387 зросла кількість українсько-російських шкіл, з 5 до
          11 — українсько-єврейських. Водночас з 46 до 30 зменшилася чисельність укра-
          їнсько-німецьких шкіл, з 64 до 44 — українсько-польських. З 1933/1934 навч. р.
          зросла кількість національних груп у школах 2-го концентру: у польських — до
          96,4 %, єврейських — 27,6 %, німецьких — 50,7 %. Згідно з урядовими планами
          почалося створення десятирічок для євреїв, поляків і німців. У 1934 р. в Україні
          національними вважалися 17 сільськогосподарських технікумів, 12 відділів при
          загальних технікумах, 27 педтехнікумів та 10 педінститутів чи секторів, де зага-
          лом навчалося 11 836 студентів  .
                                        60
              У 1934 р. в Україні виходило 9 центральних і більш як 40 обласних і район-
          них газет національними мовами. Тоді ж було видано 1 459 книжок російською,
          63 болгарською, 17 грецькою, 147 єврейською, 118 молдавською, 60 польською,

              57  ІР НБУВ. Ф. Х. УАН—ВУАН (1918—1934 рр.). Арк. 1—2; ЦДАГО України. Ф. 1.
          Оп. 7. Спр. 119. Арк. 15; ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 9184. Арк. 18; Первое Всеукра-
          инское совещание по работе среди национальных меньшинств. 8—11 января 1927 г. Харьков,
          1927. С. 14—18.
              58  Второе Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств. 27—
          30  ноября 1930 г.: Стенографический отчет и постановление. Москва, Харьков, Минск,
          1931. С. 65—66.
              59  Мац Д. На высоком подъеме: О работе среди национальных меньшинств Украины.
          Революция и национальности. 1935. № 6. С. 60.
              60  Бистрицька О.Б. Розвиток системи освіти національних меншин в Україні у 1917—
          1939 рр. С. 142.
                                              447
   504   505   506   507   508   509   510   511   512   513   514