Page 523 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 16. Етнонаціональний поступ радянської України

«Про реорганізацію національних районів та сільрад УРСР в звичайні райони
та сільради» (16 лютого 1938 р.) національні райони етнічних меншин УРСР
було реорганізовано в райони звичайного типу, переважно зі змінами адміністра-
тивно-територіального поділу та підпорядкування. (Нагадаємо, що вже відповід-
но до Конституції УРСР 1937 р. національні сільради і райони втратили правові
підстави для існування.) 5 березня 1939 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про
98
ліквідацію та реорганізацію національних районів і сільрад» . 7 квітня 1939 р.
протокольна постанова ЦК КП(б)У затвердила порядок розподілу сільрад лік-
відованих районів по інших адміністративно-територіальних одиницях. Окрема
доля чекала на російські райони: вони, як і єврейські, не ліквідовувалися в уста-
новленому законодавством порядку, про їхній колишній статус ніби забули.
Погром у середовищі кадрів, які здійснювали коренізацію в республіці, фак-
тично не лише виправдовувала, а й заохочувала резолюція XIV з’їзду КП(б)У
на звіт ЦК КП(б)У, ухвалена 18 червня 1938 р. Наприкінці її було зазначено:
«18. З’їзд нагадує всім парторганізаціям України, що наслідки шкідництва, яке
провадилося ворогами на фронті культури, далеко ще не ліквідовані, що буржу-
азно-націоналістичне і троцькістсько-бухарінське фашистське охвістя, яке око-
палося на різних ділянках культурного фронту, повністю ще не викорчоване. Тут
вимагається особливо загострена пильність більшовиків України. На цій ділянці
соціалістичного будівництва треба ще багато попрацювати. 19. XIV з’їзд КП(б)У
з особливою силою підкреслює необхідність ліквідувати наслідки ворожого
шкідництва у викладанні російської мови в неповних середніх і середніх шко-
лах, а також вузах. Буржуазні націоналісти, троцькісти і бухарінці ішли на всю
гидоту і підлість, щоб вигнати велику російську мову з наших шкіл і вузів. Зу-
силля троцькістів, бухарінців і буржуазних націоналістів були спрямовані на від-
рив українського народу від братерської дружби з великим російським народом,
на відрив Радянської України від Союзу Радянських Соціалістичних Республік
і відновлення капіталістичного рабства. 20. З’їзд закликає більшовиків України
посилити увагу культурному фронту: роботу шкіл, вузів, науково-дослідних і
інших культурних закладів. З’їзд зобов’язує більшовиків України провадити не-
щадну боротьбу з ворогами народу, щоб повністю і до кінця виявити, викрити і
знищити всі ворожі гнізда, ворожу агентуру, яка провадить підривну шкідницьку
99
роботу на ідеологічному фронті» .
Нацменпрацівники України, які щиро повірили в ідеї коренізації і сприяли
її здійсненню, розділили долю своїх народів. Неодноразових репресій зазнали
відповідальні за запровадження українізації співробітники Наркомосу. Було ре-
пресовано практично весь склад Центральної комісії національних меншин при
100
ВУЦВК (з 1934 р. — Відділ національних меншин при ЦВК УРСР). Непо-

98 ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 530. Арк. 18.
99 Цит. за: Національні відносини в Україні у ХХ ст. Зб. док. і матеріалів. Київ, 1994. С. 238.
100 Див.: Рубльов О., Якубова Л. Органи етнополітичного регулювання в контексті по-
літики коренізації: український досвід. Київ: Інститут історії України, 2014.
461