Page 526 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

категоріями кількох поколінь. Мало відбутися критичне ущільнення історичного
часу, що вкотре підносилося як формаційний стрибок. А це ніколи в історії не
минало без катастроф. Після колективізації / ґвалтування національного села ру-
сифікація розглядалася як логічний етап заявленого «стирання національних пе-
регородок», отже — беззаперечно прогресивний крок. Нагадаємо: в асиміляції
як такій більшовики ніколи не вбачали шкоди.
Відповідно до політичного порядку денного змінювалися й дискурсивні
практики. Якщо восени 1924 р. за наполяганням Й. Сталіна ВЦВК скасував рі-
шення про те, що листування, яке йшло в центр, повинне було мати російсько-
мовний примірник або переклад, а на межі 1920—1930-х років М. Скрипник
102
кепкував з тяганини, що виникала при перекладанні документації ; то напри-
кінці 1930-х років про таке й мови не було. Власне, дорослішаючи фізично та
політично, більшовики змушені були орієнтуватися не на комуністичні догмати,
а на довколишню реальність, працюючи з наявним демографічним матеріалом.
Ситуація початку 1920-х, межі 1920—1930-х та кінця 1930-х років докорінно
різнилася. Наприкінці міжвоєнного періоду практично ніхто не ставив під сум-
нів ані єдино правильну «ленінську / сталінську національну політику» (хоча
впродовж міжвоєнного періоду запроваджувалися чи не чотири її варіанти), ані
шляхи та інструментарій її здійснення. Великий терор став відповіддю на всі те-
оретичні і практичні запитання.
Політтехнологи «батька народів» уміло маніпулювали свідомістю етнічних
громад, балансуючи між ідеологемами «ворожого оточення» та внутрішньої, зо-
крема й націоналістичної, загрози капіталістичної реставрації. Переселяючи за
межі УРСР цілі етнічні анклави, знищуючи сотні тисяч радянських громадян,
Кремль твердив, що бореться не з народами, а з ворогами радянської влади. Ма-
сові репресії добре прислужилися як суспільно-політична технологія регулюван-
ня бурхливих суспільних процесів та зменшення управлінських ризиків.
Фатальну роль у міжвоєнній історії низки етнічних громад відіграла та об-
ставина, що ВКП(б) та її іноземні «близнюки» зі складу Комінтерну наприкінці
1930-х років складали єдине політичне ціле і слугували інструментами для ви-
рішення зовнішньополітичних завдань Кремля. Політичні чистки в середовищі
політемігрантів та керівництві Комінтерну мали не випадковий чи персональний
характер. Наближалася Друга світова війна. Кремль готувався до неї з не мен-
шою заповзятливістю, ніж Берлін. У межах майбутнього плацдарму воєнних дій
формувалося розгалужене комуністичне підпілля, яке мало в ході чергового воєн-
ного конфлікту втілити ідею світової революції. Тоталітарний режим, нехтуючи
колосальними жертвами, по трупах ішов до реалізації своєї стратегічної мети —
перетворення ВКП(б) та її закордонних філій на згуртовану бойову всесвітню
організацію.

102 Див.: Второе всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств.
27—30 ноября 1930 года. Стенографический отчет и постановления. Москва, Харьков,
Минск, 1931. С. 81.
464