Page 537 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 17. Українське культуротворення в прокрустовому ложі більшовицької ідеологічної монополії

22
самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна» . Далі більше — в
не опуб лікованій брошурі «Україна чи Малоросія» він договорився до звинува-
чень КП(б)У в недостатньо активній українізації. Висновок М. Хвильового як
мислителя-комуніста — «Україна доти буде плацдармом для контрреволюції,
доки не перейде того природного стану, який Західна Европа пройшла в часи
23
оформлення національних держав» — являв собою специфічний сплав марк-
сизму з еволюціонізмом, втім, сутнісно був цілком слушним. Інша справа, що
трактування його, як і кожного подібного судження, в Кремлі було механічним:
Україна є плацдармом контрреволюції.
Виразно антиколоніальну риторику низки учасників дискусії з українсько-
го боку не були здатні сприйняти ані вищі кола партійно-радянської номенкла-
тури, ані російські колеги. В цьому сенсі вельми показовим і часто згадуваним
прикладом є реакція Максима Горького на можливість перекладу його повісті
«Мати» українською мовою: «Я категорически против сокращения повести
«Мать». Мне кажется, что и перевод этой повести на украинское наречие тоже
не нужен. Меня очень удивляет тот факт, что люди, ставя перед собой одну и ту
же цель, не только утверждают различие наречий — стремятся сделать наречие
«языком» — но еще и угнетают тех великороссов, которые есть меньшинством
в области данного наречия. При старом режиме я — посильно — протестовал
против таких явлений. Мне кажется, при новом режиме, следовало бы стремится
к устранению всего, что мешает людям помогать друг другу. А то выходит ку-
рьезно одни стремятся создать «всемирный язык», другие-же действуют как раз
наоборот».
Не менш прикметною була й відповідь на цей випад редактора видавництва
«Книгоспілка» Олекси Слісаренка: «Простите меня, но получив ваше письмо
с нравоучениями по поводу «языка», «наречия» и «угнетения великороссов»,
я сначала усомнился в том, что это письмо написано действительно Вами. … Я не
знаю из каких источников вы получили сведенья о притеснении великороссов
на Украине, думаю, однако, что источники эти очень сомнительного качества.
Правда, возрождающаяся пролетарская Украина потребовала от не в меру спе-
сивого русского чиновничества, мещанства и интеллигенции уважения к своей
культуре и языку, но заставить нахала уважать хозяина страны, это еще не зна-
чит притеснять этого нахала. А этот-то именно зарвавшийся нахал, потеряв воз-
можность оплевывать «мужицкую нацию» и воет сейчас об «угнетении». …Не-
даром в прессе поднимаются протесты против унизительной клички «хохол»,
которую так привыкли употреблять русские интеллигенты… Украина, несмотря
на злопыхательство людей привыкших грабить «славянскую Индию», выходит
на широкую арену культурного и политического творчества и надеюсь, что опека
благодетельных «уничтожителей» ея культуры и языка, для нее навсегда про-

22 Хвильовий М.Г. Апологети писаризму. Твори: у 2 т. Т. 2. Київ: Дніпро, 1990. С. 573.
23 Хвильовий М.Г. Україна чи Малоросія. Там само. С. 591.
475