Page 541 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 17. Українське культуротворення в прокрустовому ложі більшовицької ідеологічної монополії

Хвильовий. Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не
уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам’ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно
боляче. Хай живе комунізм! Хай живе соціалістичне будівництво! Хай живе ко-
35
муністична партія!» .
Синхронно, як ми знаємо, в освітянських та мистецьких колах України під
керівництвом Павла Постишева розгорталося справжнє «полювання на ві-
дьом» — так званих «націонал-ухильників». Погром розпочався з цькування
колишнього наркома освіти УСРР М. Скрипника. 23 лютого 1933 р. політбюро
ЦК КП(б)У ухвалило рішення про призначення новим наркомом освіти В. За-
тонського. Його першим заступником став відомий борець з націонал-ухиль-
ництвом А. Хвиля. Саме він виступив з розгромною критикою «скрипників-
36
щини», що нібито вбивала «клин між мовами українською і російською» ;
орієнтувала Україну на буржуазну Польщу і Чехословаччину; сприяла діяльності
націоналістичних організацій та угруповань, таких як «Вапліте», «Березіль»,
«Авангард»; призводила до примусової українізації національних меншин та
37
дерусифікації .
У тогочасній пропаганді часто повторювалася теза про те, що «надіслання на
Україну тодішнього секретаря ЦК ВКП(б) тов. Постишева, бойова мобілізація
більшовиків України, розгром націоналістичної контрреволюції привели до того,
що ще в 1933 р. прорив у сільському господарстві України було ліквідований» .
38
Ліквідований він був також у надто «незалежному в думках» мистецтві. З грудня
39
1932 по травень 1937 р. було репресовано 71 українського письменника .
У квітні 1932 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про перебудову літера-
турно-художніх організацій», а в червні 1934 р. на І з’їзді письменників України
було створено Спілку радянських письменників України. Невдовзі у спілки, що
гарантували митцям певні соціальні стандарти в обмін на лояльність до влади,
об’єдналися театральні діячі, художники та композитори. Матеріальна залеж-
ність посилювалася тотальним контролем та постійним страхом арешту. Та-
лант не убезпечував від загрози передчасної смерті: пів року за звинуваченням
в «українському буржуазному націоналізмі» провів у в’язниці навіть Максим
Рильський.
Фінальну крапку в процесі радянізації мистецьких та інтелектуальних еліт
було поставлено у 1937 р. Для більшості фігурантів сфабрикованих на початку
1930-х років справ термін ув’язнення в таборах, зокрема на Соловках, добігав
кінця. Але в плани Кремля не входило їх повернення в Україну. В результаті (під
35 Хвильовий М. Передсмертні послання до пасербиці Любові Уманцевої і до друзів-
письменників. Твори: у 2 т. Т. 2. С. 889.
36 Хвиля А. Знищити націоналістичне коріння на мовному фронті. Комуністична осві-
та. 1933. № 6. С. 21.
37 Хвиля А. Бойові завдання школи. Більшовик України. 1933. № 11. С. 67—78.
38 Попов М.М. Два світи. Більшовик України. 1935. № 8. С. 41.
39 Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и
его судьба. Москва, 2017. С. 229.
479