Page 543 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 17. Українське культуротворення в прокрустовому ложі більшовицької ідеологічної монополії

стратила молодими (скажімо, Валер’ян Підмогильний на час арешту мав 33 роки).
Не творили на повну силу ті, хто вижив у сталінських таборах (як це було з Оста-
пом Вишнею). Мусили жити «з осторогою» Микола Бажан, який призвичаївся
спати вдягненим на випадок арешту, Павло Тичина та Максим Рильський, яких
партія використала як ширму своїх культурних експериментів. Натомість влада
давала широкий простір можливостей тим, хто майстерно «вписував» культ
вождів та комуністичну доктрину в канву української культури. Такі, подібно до
Олександра Корнійчука, мали всі шанси вирости з аматора-робітника до голови
Верховної Ради УРСР, академіка АН СРСР, голови Спілки письменників УРСР,
стати Героєм Соціалістичної Праці і п’ятиразовим лауреатом Сталінської премії.
43
Репресуючи одних і нагороджуючи інших , влада ставила митців перед цінніс-
ним вибором, купуючи їхній талан і гідність. В одному випадку ціною були гроші
та становище, в іншому — життя.
Як зазначав Ю. Лавріненко, «задля перемоги над злом» дехто ставав на
шлях латентного опору: чи то примудряючись «грати з дияволом», як П. Ти-
чина, який не вступав у партію до кінця Другої світової війни; чи то «смертю
смерть поправ», як М. Хвильовий, який обрав самогубство замість повсякчас-
ного очікування на смерть від «караючого меча революції»; чи то практикуючи
«слабість як останню зброю», подібно до Т. Осьмачки, який вдавав психічно
44
хворого, доки не емігрував . І все ж більшості судилася своєрідна «українська
Голгофа» — радянський ГУЛАГ.
З 259 відомих українських письменників після 1938 р. друкувалися тільки
46
45
36 . З 85 мовознавців загинуло 62 . За деякими підрахунками, впродовж 1930-х
років було знищено близько 80 % творчої інтелігенції радянської України. Це не
лише позначилося на кількості книжок, що друкувалися українською мовою, це
мало негативні наслідки для спроможності України власною мовою і власними
смислами означувати себе у світі. Зрозуміло, що деградація високої культури була
безпосередньо пов’язана із загальним культурним рівнем населення, зокрема
молодого покоління. Жахливі наслідки більшовицьких експериментів були оче-
видними вже на межі 1920—1930-х рр. Поет, перекладач і літературний критик
Ю. Клен (Освальд-Еккард Бурґгардт), який емігрував на початку 1930-х років до
Німеччини, згадував: «Яку величезну роботу пророблено за останні роки над

43 У січні 1939 р. за «видатні успіхи і досягнення в розвитку радянської художньої лі-
тератури» ордени Леніна отримали М. Бажан, О. Корнійчук, П. Тичина; Трудового Черво-
ного Прапора — М. Рильський, Ю. Яновський; Знак пошани — А. Головко, Д. Гофштейн,
П. Панч, І. Фефер.
44 Лавріненко Ю. Література межової ситуації. Зруб і парости: Літературно-критичні
статті, есеї, рефлексії. Мюнхен, 1971. С. 18—19.
45 Гриневич В. Партократія та інтелігенція як будівничі українського радянсько-
го патріотизму. Historians. 2014. 23 жовтня. URL: http://www.historians.in.ua/index.php/
en/doslidzhennya/1307-vladyslav-hrynevych-partokratiia-ta-intelihentsiia-iak-budivnychi-
ukrainskoho-radianskoho-patriotyzmu (дата звернення: 20.11.2020).
46 Субтельний О. Україна: Історія. 2-ге вид. Київ, 1992. С. 364.
481