Page 542 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 542
РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ
впливом низки чинників) на найвищому рівні у серпні 1937 р. було ухвалено рі-
шення про «чистку» таборів. Для розгляду оперативно сфабрикованих нових
справ в УНКВС по Ленінградській області було створено особливу трійку під
головуванням Л. Заковського, який разом зі старшим майором державної безпе-
ки В. Гаріним та прокурором Б. Познером 20 лютого 1937 р. провели «чистку»
Соловецької тюрми особливого призначення ГУДБ НКВС СРСР. 27 жовтня
1937 р. у складі так званого Соловецького етапу, що складався з 1 111 ув’язнених,
у Карелії були розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогиль-
ний, Григорій Епік, Микола Зеров та багато інших видатних діячів української
культури та науки. 3 листопада були розстріляні 134 «українські буржуазні на-
ціоналісти» — 36—50-річні видатні митці та інтелектуали на піку творчих сил.
«Культурний і інтелектуальний цвіт української нації ліг впродовж чотирьох
днів — зв’язані докупи, щоб економити, розстріляні на двох однією кулею, зо-
крема Курбас і Куліш. Це якийсь надчасовий ґротеск, якщо уявити собі отак тих
двох геніїв, які були геніальними далеко не тільки в масштабах української куль-
40
тури», — зазначала Оксана Забужко .
Попри масштабні чистки в середовищі інтелігенції номінальна чисельність
верстви на кінець 1930-х років навіть зросла за рахунок технічних спеціалістів та
викладачів (відповідно у 8,2 та 6,2 раза між 1926 та 1939 рр.). На 1939 р. у сфе-
рі культури, науки та освіти були задіяні 71,3 % українців, 12,7 % росіян, 10,8 %
євреїв . Формальні показники свідчили про успіхи політики українізації, однак
41
національний зміст було вихолощено з української культури. Інтелігенцію (за не-
значними винятками) було перетворено на загін пропагандистів і позбавлено
можливості здійснювати своє основне покликання — творити духовні цінності.
«Бойчук, Тичина, Курбас, Куліш — чотири основних імені, з яких вийшла
культура початку ХХ століття. П’ятим за рівнем впливу та творення мав стати
Леонтович. Жоден із них насправді сповна не реалізувався, але сукупно, вдив-
ляючись в кожного з цих людей, ми можемо побачити, що мала дати, почина-
ла давати і частинно дала світові Україна в 20-і роки ХХ століття. Формувалась
дуже модерна, авангардова, українська і всесвітня одночасно культура. Цих людей
можна незаперечно назвати геніями — і простежити, як відбувалась ліквідація
42
української культури: не лише знищення фресок школи Бойчука» , — так під-
сумувала Оксана Забужко наслідки творчих пошуків українських митців між-
воєнного періоду. Жоден представник яскравої і суперечливої пореволюційної
письменницької порості, які прагнули самопізнання, не реалізувався належним
чином. Не мали можливості розкрити свій талан ті, кого більшовицька диктатура
40 Забужко О. «Розстріляне відродження». Лекція. URL: https://5bks.wordpress.com/
2016/01/23/zabuzhko-lection/ (дата звернення: 20.11.2020).
41 Примаченко Я. Трагедія еліт. Якубова Л., Примаченко Я. В обіймах страху і смерті.
Більшовицький терор в Україні. Харків, 2016. С. 390.
42 Забужко О. «Розстріляне відродження». Лекція URL: https://www.mixcloud.com/
5books/лекція-о-забужко-про-розстріляне-відродження-запис-з-радіо-skovoroda/ (дата звер-
нення: 20.11.2020).
480
