Page 549 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 17. Українське культуротворення в прокрустовому ложі більшовицької ідеологічної монополії

ський модернізм, авангардизм і конструктивізм, віддаючи перевагу традиціона-
лізму (згодом оформленому в так званий соціалістичний реалізм) та плакатному
примітивізму, у низці своїх складових сягнуло світового рівня.
Уявлення про місце і роль України у світі та обриси її майбутнього вочевидь
дуже сильно відрізнялися в середовищі партійно-радянської номенклатури та
позапартійних мистецьких еліт. На межі 1920—1930-х років вони вперше з ча-
сів національно-визвольних змагань зіткнулися в ідеологічному протистоянні.
Слова письменника-авангардиста Поліщука про перспективи українського кіно
(«Українська радянська кінематографія тільки тоді зможе бути фактором нашого
життя, коли вона почне розглядати Україну не як велетенський селозований ху-
тір, а як потенціяльну східно-європейську Америку, де промислове і індустріаль-
не життя грає першорядну роль. Звідси і в історії, не говорячи вже про сучасне і
майбутнє, побачать не тільки галушки та вечорниці, але і сили і події, що створили
61
Донбас, Кривий Ріг, Дніпрельстан і взагалі УСРР» ) виходили далеко за межі
звичайних закликів до активізації розвитку галузі, вони стосувалися перспектив
української нації. Зрозуміло, що партрадянська номенклатура, яка готувалася до
другого комуністичного штурму, прагнула іншого — використання потенціалу
кіно і мистецтва для одержавлення села і досягнення цілковитої / мовчазної ло-
яльності міста в разі соціальної війни в аграрному секторі. На жаль, вона цього
домоглася. Після сплюндрування села черга дійшла й до решти соціально-про-
фесійних верств. Українське мистецтво в усіх його етнічних складниках цілком
прогнозовано стало мішенню більшовизму.
Через українське радянське мистецтво першого десятиріччя поставала інша
Україна — надто віддалена від стереотипів, утверджених в імперську добу. Си-
туацію, породжену свого часу імперським кіно, критик М. Бажан описував так:
«Уявлення про Україну… було ще більш неясне, ніж про Росію. Але, треба за-
уважити, що таке уявлення було не тільки у французів, але й у більшості росіян.
Всі відомості про український побут бралися у Гоголя і Україна не мислилася без
62
колядок, горілки, широких штанів та обов’язкового гопака» . Транзит україн-
ського кіно від чогось «середнього між балаганом і феєрією» (вислів критика
Б. Лихачова ) до достовірного відтворення реальності (задля цього українські
63
митці, зокрема, запрошували як консультантів академіків М. Грушевського та
М. Новицького) спричинив несподівані реакції в російських колах, звиклих по-
при декларований інтернаціоналізм до імперських шаблонів. Власне, йшлося про
болісне зіткнення стереотипів і реальності, що в постреволюційні часи сприйма-
лося не інакше як неподоланний антагонізм.

61 Цит. за: Примаченко Я. Діячі літератури і мистецтва в полі зору диктатури. Су спільст-
во і влада в радянській Україні років непу (1921—1928). Колективна монографія. Т. 2. Київ,
2015. С. 126.
62 Бажан М. Кінофіковані класики. Кіно. 1928. № 1. С. 4—5.
63 Лихачев Б.С. Українські теми в дореволюційній кінематографії. Кіно. 1928. № 4.
С. 4—5.
487