Page 553 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 18. «Никто не даст нам избавленья: ни бог, ни царь и не герой»

Особливості тогочасного масового ментального розвороту чи не найбільш
оригінально інтерпретував М. Бердяєв, який вважав російський комунізм дефор-
мацією російської ідеї, російського месіанізму і універсалізму, російських пошу-
ків царства правди; російської ідеї, що в атмосфері війни набула потворних форм.
Російський комунізм, наголошував він, більше пов’язаний з російськими тради-
3
ціями, ніж це прийнято вважати, традиціями поганими, а не лише добрими .
Заперечуючи православний (як і решту) фундаменталізмів по суті, більшо-
вики широко використовували стереотипи й прихильності традиціоналістських
спільнот, безпринципно маніпулюючи їхніми страхами та слабкостями. Відтво-
рювали усталені практики соціалізації, зокрема кругову поруку. Власне, після
двох комуністичних штурмів, які засвідчили утопічність комунізму в російських
реаліях, вони не мали іншого виходу. Імплементація механізмів релігійної сві-
домості та релігійних практик у радянське державотворення на смисловому та
інституційному рівнях забезпечила владі потужний важіль впливу на свідомість
населення, призвичаєну до масових ритуалів, що сакралізували більшовицьку
догму. Малопомітно велелюдні збори, з’їзди, конференції, масові свята з відпо-
відним ритуалом та атрибутикою замістили хресні ходи та служби в церквах.
Антирелігійна політика розгорталася як боротьба і з філософською основою іс-
нування суспільства, і з інституцією, і з осередком соціальної самоорганізації під
гаслом звільнення трудящих від клерикального дурману та буржуазної експлуата-
4
ції клерикалами .
На подив більшовиків, «визволені» почали масово опиратися такому роз-
витку подій. Показові святотатства (розстріл кремлівських храмів, розкриття
5
6
мощів православних святих у 1919 р. , арешти і переслідування священників ,
пограбування церков), здійснені в умовах воєнного часу , не принесли очікува-
7
3 Бердяев Н. Истоки и смысл русского коммунизма. Москва, 1990.
4 Здійснюючи її, партія керувалася настановами В. Леніна, викладеними в листі до
В. Молотова для членів Політбюро ЦК РКП(б) від 19 березня 1922 р. Він радив не обмежу-
ватися «свідомою критикою релігії, а дати найрішучішу і нещадну битву чорносотенному
духовенству; чим більше представників реакційного духовенства вдасться нам з цього при-
воду розстріляти, тим краще. Придушити його опір треба з такою жорстокістю, щоб воно
не забувало цього протягом кількох десятиріч». (Див.: Стойчев В., Стойчева І. Священика
Уловича врятувала амністія… Реабілітовані історією. Запорізька область. Кн. 6. Київ, 2013.
С. 102.)
5 Їх не наважилися знищити фізично. В липні 1920 р. Нарком’юст РСФРР постановив
«ліквідовувати мощі» шляхом передавання до музеїв.
6 За неповними підрахунками російських істориків, з жовтня 1917 р. до кінця 1921 р.
жертвами більшовицького терору стали понад 10 тис. священників та найбільш активних
мирян.
7 Відповідно до декрету Тимчасового робітничо-селянського уряду УСРР «Про від-
окремлення церкви від держави та школи від церкви» (18 січня 1919 р.) майно церковних
установ стало «всенародною власністю». У квітні 1919 р. постанова РНК УСРР «Про
передання історичних та мистецьких цінностей у відання Народного комісаріату освіти»
підвела законодавчий підмурок під справу вилучення та концентрації цінностей, що перебу-
вали у культових установах. Закріпившись в Україні, більшовики створили при ЦК КП(б)У
491