Page 556 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

у фонд допомоги голодуючим церковні предмети, що не мали літургійного та об-
рядового значення. Проте було б наївно вважати, що це могло зупинити більшо-
виків. Їхнє атеїстичне, втім, значною мірою традиційне світосприйняття перед-
бачало знищення церкви не лише ідеологічно, а й обрядово. Тому для переважної
більшості неписьменних антирелігійників, які щиро вірили, що піп без кадила
втрачає свою сакральну владу над народом, реквізиція кадила перетворилася на
ідею фікс.
В найтяжчі місяці весни-літа 1922 р. на повну силу запрацювали губернські
комісії з вилучення церковних цінностей, а також таємні підготовчі комісії, до
складу яких обов’язково мали входити начальники військових частин. Влада не
просто не виключала застосування військової сили для вилучення церковних ба-
гатств, а готувалася до цього. Водночас з не меншою ретельністю вона працювала
над тим, щоб усе виглядало як ініціатива мас. Парторги організовували виступи
голодуючих з відповідними вимогами до церкви, на робітничих зборах демон-
струвалися кінофільми та фотознімки, що відображали наслідки голоду.
Робітництво, яке наївно гадало, що реквізиція церковних цінностей дасть
змогу не лише поліпшити становище голодуючих, а й полегшити тягар податків,
зборів та пожертвувань, підтримало їхні полум’яні промови. Не мало ілюзій хіба
що селянство, яке на той час було об’єктом найжорстокішого свавілля з боку ре-
волюційних органів на селі та військових частин. Воно здебільшого виступило на
боці церкви.
Справжня мета більшовицької влади стала зрозумілою після зіткнень у Шуї
19 березня 1922 р. Наближене коло дістало змогу ознайомитися з власноруч-
ними нотатками і розпорядженнями В. Леніна, які супроводжувалися грифом
«Цілком таємно» і приміткою «В жодному разі копій не робити». В них, як
завжди прагматичний, вождь світового пролетаріату у властивій йому манері ра-
див скористатися голодом для блискавичного вилучення церковних цінностей,
не зупиняючись перед придушенням опору, для вирішення низки тактичних і
стратегічних завдань. По-перше, під прикриттям кампанії, на його думку, варто
було розстріляти якомога «більшу кількість представників реакційного духовен-
ства і реакційної буржуазії… треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на
11
кілька десятків років ні про який опір вони не сміли й думати» . По-друге, за-
безпечити владу кількома сотнями мільйонів золотих карбованців. Довершувала
розпорядження репліка: «Без цього фонду ніяка державна робота взагалі, ніяке
державне будівництво зокрема, і ніяке відстоювання своєї позиції в Генуї особли-
во, зовсім немислимі» . Отже, голод виступив прикриттям для нейтралізації се-
12
лян під час кампанії експропріації церкви. Левова частка вилученого майна пішла
не на подолання наслідків національного лиха, а на створення золотовалютно-
го резерву більшовицької влади, що дав їй змогу не лише закріпитися в країні,

11 Цит. за: Архивы Кремля. в 2 кн. Кн. 1: Политбюро и церковь. 1922—1925 гг. Москва-
Новосибирск, 1997. С. 141.
12 Там само. С. 143.
494