Page 551 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 551

РОЗДІЛ 18



                             «НИКТО НЕ ДАСТ НАМ ИЗБАВЛЕНЬЯ:
                                  НИ БОГ, НИ ЦАРЬ И НЕ ГЕРОЙ»:
                             ВІД «ВОЙОВНИЧОГО МАТЕРІАЛІЗМУ»
                                    ДО БЕЗБОЖНОЇ П’ЯТИРІЧКИ












                               Вкрай суперечливими виявилися наслідки діяльності біль-
                           шовиків у сфері релігійного життя. Десакралізація та масова
                           «добровільно-примусова» атеїзація населення видавалася ке-
                           рівникам більшовицького агітпропу інструментом і шляхом
                           блискавичної соціальної та етнокультурної модернізації глибоко
                           традиційного постімперського суспільства. Залишаючи осто-
                           ронь суперечності, які спричиняла діяльність  більшовицьких
                           хунвейбінів, позбавлених релігійних ілюзій, в етнічних грома-
                           дах, варто зазначити, що на першому етапі вона залишалася за-
                           мкненою сама в собі. На постімперських просторах принципи
                           віротерпимості та свободи совісті мали зовсім коротку історію
                           (вперше у суспільному дискурсі ці поняття з’явилися в контексті
                           столипінського реформування) і не були закріплені в суспільних
                           практиках, а тим більше у масовій свідомості. Тож перший ко-
                           муністичний штурм та експропріація церков у Червоній Росії й
                           зоні її геополітичного впливу перетворилися на стихійне лихо у
                           глибоко патріархальному фундаменталістському середовищі. Не
                           лише патологічний антиклерикалізм російських більшовиків, а
                           й усвідомлення сили церкви — цієї держави в державі, або ж, за
                           висловом Е. Ґелнера, тіньової держави  , — що після поваленого
                                                               1
                           самодержавства була чи не найпотужнішим їхнім масовим про-
                           тивником на шляху утвердження влади  , визначали церковну
                                                                  2
                           політику новопосталої влади.
                               1  Ґелнер Е. Нації і націоналізм. Націоналізм. Київ, 2003. С. 71.
                               2  Слід зазначити, що  церковники відповідали більшовикам ціл-
                           ковитою «взаємністю», оголошуючи їх мало не владою Антихриста.
                           Зокрема, під час Всеросійського помісного собору (серпень 1917 —
                           вересень 1918 рр.) заявляли: «Хто не знав, що соціалізм —  явище,
              Лариса       протилежне християнству, що з волі його виявиться люта морда анти-
                           христа? …Соціалізм — антихристиянський рух, в кінці кінців він дає
             Якубова       більшовизм. Народні маси, змучені й вільним шинком, і пережитками
                                                       489
   546   547   548   549   550   551   552   553   554   555   556