Page 562 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

священства і перетворення його у масовій свідомості на злочинний реакційний
23
елемент; переформатування робочого ритму , скасування переважної більшості
церковних свят і перетворення їх на робочі дні; демонстративне і вочевидь про-
пагандистське нав’язування альтернативних, більшовицьких, святкувань / таїнств
(червоні весілля та хрестини, пролетарські Великдень та Різдво); використання
молодіжних і дитячих організацій для «перевиховання» несвідомих віруючих
батьків; масові безбожницькі акції, підкріплені засобами кіно- та мистецького
впливу — усе це системно перекроювало ментальність радянських мешканців,
готуючи до вирішального комуністичного штурму.
Тим часом першим, найбільш помітним, наслідком цієї діяльності були
сплески містицизму. Один з таких випадків політбюро ЦК КП(б)У обговорюва-
ло 21 травня 1921 р. За інформацією завідувачки відділення культів К. Гольберт,
найбільше «чудес» і «оновлень» припало на Волинську і Подільську губернії,
тоді як у пролетарському Донбасі спостерігалося цілковите затишшя. Чергове
почастішання «чудес», зокрема так зване «Калинівське чудо» в Подільській гу-
бернії, привернуло до 20 тис. паломників. Було зафіксовано близько 500 випадків
«оновлень» ікон і хрестів (в деяких селах протягом дня «оновлювалися» до 50
24
ікон) . Поширення містицизму, катакомбних і містичних течій та різного роду
сектантства, поява бродячих проповідників, власне, були зворотним боком анти-
релігійного наступу в умовах повоєнного шоку.
Важливим напрямом радянської роботи була протидія впливові римо-като-
лицького духовенства, який залишався надзвичайно потужним попри всі утиски
влади. Не спромігшись організувати скільки-небудь помітного безвірницько-
го руху в середовищі полонії, влада зробила ставку на розкладницько-прово-
єпископа Венедикта, до розстрілу. (Див.: Євсєєва Т. Православна церква в умовах побудо-
ви комуністичного державосуспільства. Суспільство і влада в радянській Україні років непу
(1921—1928). Колективна монографія. Т. 2. Київ, 2015. С. 427.) Аналогічні за характером
судилища впродовж літа 1922 р. відбулися в Харкові, Катеринославі, Маріуполі, Павлограді,
Житомирі, Полтаві та ін.
23 Зокрема скасування неділі як вихідного дня.
24 Євсєєва Т. Православна церква в умовах побудови комуністичного державосуспіль-
ства. Суспільство і влада в радянській Україні років непу (1921—1928). С. 430.
Не бракувало й курйозних випадків у зв’язку з апокаліптичними настроями в середови-
щі селянства, яке трактувало більшовицький переворот як передвістя приходу влади анти-
христа. В с. Мар’їнка на Катеринославщині громада іоаннітів ще в 1920—1921 рр. організу-
вала сільськогосподарський колектив. Його очільниця — Карагачева — проголосила себе
богородицею. В 1926 р. «мар’їнську богородицю» разом з двома активістами було вислано
на Соловки, однак і після цього в колективі поширювалася виразно антирадянська ритори-
ка. Рада колективу (з 15 осіб) не бажала брати участь ані у самообкладанні, ані в хлібозаготів-
лях, ані в селянській позиці. Щоб усунути небажаний приклад, партійно-радянський апарат
вирішив ліквідувати доволі ефективний, за радянськими мірками, з економічного погляду
колектив і реквізувати його майно (у загальному користуванні 274 колективістів перебувало
20 верблюдів, 36 коней, 40 корів, 100 свиней, отара на 300 голів). Після кількох арештів та
цинічного шантажу з боку надісланого в громаду співробітника ДПУ іоанніти підписалися
на позику індустріалізації та здали державі 2 тис. пудів хліба.
500