Page 565 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 18. «Никто не даст нам избавленья: ни бог, ни царь и не герой»

Власне, аналіз масових джерел дозволяє стверджувати, що атеїзація життя та
радянізація розглядалися як синонімічні поняття. І подекуди ця робота прино-
сила плоди: сільські дописувачі захоплено повідомляли, що по багатьох селах у
хатах, навіть позапартійних селян, замість ікон висять портрети проводарів рево-
люції: В. Леніна, Г. Зінов’єва та ін. 30
Найбільш вигадливими були рекомендації Євсекцій ЦК ВКП(б) та
ЦК РКСМ, які вже 1922 р. пропонували місцевим осередкам «центр ваги про-
паганди перенести не на боротьбу з релігійними переконаннями, а в побутову
площину. Головну увагу, — наголошував циркуляр ЦК РКСМ, — слід звернути
на те, щоби збудити в єврейському молодому робітникові активний протест про-
31
ти участі в релігійних обрядах і вирвати його з під впливу старозавітної сім’ї» .
На противагу релігійним святам вводилися нові — радянські, які намагалися пе-
ретворити «з днів офіційного відпочинку на дійсно вкорінені в побут свята».
До них приурочували клубні заходи, обставлені «привабливо з зовнішньої сто-
32
рони» з «елементами інтимного торжества» . Партійні та комсомольські осе-
редки отримували детальні плани виховних заходів та сценарії різних форм про-
світницької роботи (літ- і політсуди, співбесіди, диспути тощо), однак нерідкими
були й «зриви» завзятих сільрадівців, які хотіли вбити віру в Бога, у буквально-
му сенсі слова, одним пострілом. Брутальні методи антирелігійної роботи були
типовим явищем в Україні: в червні 1925 р. члени КНС колонії Зельц (центр
німецького національного району) стріляли у вікно костьолу під час богослужін-
33
ня . Кількома роками пізніше вже в грецькому Велико-Янисольському районі
заворгвідділу райкому (член бюро) Гришко Дорохов, почувши розмови прихо-
жанок про те, що у вікнах церкви можна побачити Бога, відкрив по них вогонь,
повибивавши усі шибки .
34
Агресивні образи й барви панували в антирелігійній пропаганді, що цілко-
вито видозмінювала світоглядні орієнтири молоді. Її далекосяжні наслідки до-
сить влучно відображено у вислові одного з пропагандистів: «Людина сама по-
чинає почувати себе богом, господарем життя, що може влаштувати рай на землі,
35
до своєї смерті» . Молодіжні газети задавали тон антирелігійним заходам, ви-
різняючись зовнішньою ефектністю та специфічною принадністю пропагованих
гасел цілком не випадково, адже саме вони мали вербувати найбільш активну і
вибагливу частину суспільства. Райкомівські діячі та журналісти виявляли неаби-
який хист, щоб створити нові, але цілком відповідні свідомості молоді форми

30 По новому, по радянському (За листами з провінції). Культура і побут. 1925. 5 лютого.
31 Еврейский вопрос: поиски ответа. Документы 1919—1926 гг. / Под общ. ред. В.Ю. Ва-
сильева. Вып. 1. Винница: Глобус-пресс, 2003. С. 145.
32 Там само.
33 Ченцов В.В. Трагические судьбы. Политические репрессии против немецкого населения
Украины в 1920—1930-е годы. М.: Готика, 1998. С. 23.
34 Історія повсякденності в її етнічному вимірі: спогади грека-комуніста. Київ, 2008. С. 164.
35 Молоде село. 1923. 1 січня.
503