Page 564 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

ли в готелі «Новая Россия», де, після місячного відпочинку, з квітня він і розпо-
чав «творчу» діяльність. До кінця 1927 р. з-під його пера вийшли антирелігійна
брошура й кілька статей, розтиражованих газетами «Sierp», «Głos młodzieży»
та журналом «Безвірник». Заради справедливості слід зазначити, що Є. Пер-
кович уникав прямолінійності войовничого атеїзму, пропонуючи м’які методи
впливу на свідомість віруючих, виходячи з того, що «належить, враховуючи осо-
бливо роздмуханий фанатизм тих читачів, потрактувати релігію у «делікатний»
спосіб, то значить згладжувати кути, наприклад, вести мову, заперечуючи «таїн-
ства й догмати», не гостро й беззастережно, а наголос наразі робити на непев-
ності, на великій сумнівності догматів, великій «правдоподібності» шкідливос-
27
ті, що випливає з усіх отих речей для суспільства й для самого віруючого» . Свої
твори ексксьондз підписував вигаданими іменами, а їхній антикатолицький зміст
28
маскував цікавими сюжетами .
Робота, аналогічна тій, яку компартійна влада довірила Є. Перковичу, ви-
гадливо і планомірно здійснювалася в усіх етнорелігійних громадах. Її жертвою
стала і УАПЦ, що «саморозпустилася» на «Надзвичайному соборі» напри-
кінці січня 1930 р. Публічне зречення сану єпископом Марком Грушевським,
опубліковане 6 лютого того ж року в газеті «Вісті ВУЦВК», відігравало ту саму
роль, подібними були й аргументи. «… УАПЦ (українська автокефальна право-
славна церква) зорганізована тоді, коли радянська влада ущент розбила україн-
ську контрреволюцію. Це наперед визначило дальшу антирадянську діяльність
УАПЦ, що була тільки одною з форм контрреволюційної діяльності в умовах
радвлади. Склад керівників УАПЦ та її духівництва цілком відповідає завдан-
ню УАПЦ — боротьбі з радвладою під прикриттям церкви… Велика частина
так званих священо-діячів УАПЦ складалась з антирадянських, політичних еле-
ментів. До організації парафіян УАПЦ на периферії взялися елементи націона-
лістичні, контрреволюційні… Разом з тим, я переконався, що релігія взагалі
перешкоджає культурному зростанню людности, що вона є знаряддя тем-
ряви й контрреволюції. Кожна людина, яка чесно думає, повинна боротися
з релігією за утворення соціялістичної суспільности (виділення по тексту за
джерелом — Авт.), — висновував ієрарх і завершував: — Я зрікаюсь свого сану
єпископа й священо-діяча й пориваю назавжди з релігією, щоб стати корисним
29
громадянином СРСР» .
Впродовж 20-х років радянська періодика невтомно працювала над тим,
щоб міцно утвердити в свідомості всіх етнічних спільнот нероздільність нового
радянського способу життя і секуляризації приватного та громадського побуту.

27 Цит. за: Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917—1939 / Pod red.
S. Stępnia. T. ІI. Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1999. S. 99.
28 Ковалець Н.С. Євген Перкович: силует римсько-католицького священика на тлі
держав ного атеїзму. Український історичний журнал. 1996. № 6. С. 106—107.
29 Боротьба проти радвлади під прикриттям церкви. Заява єпископа Грушевського. Ві-
сті ВУЦВК. 1930. 6 лютого.
502