Page 673 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 20. Скалки розділеної нації: українці в ІІ Речі Посполитій, Румунії, Чехословаччині та Угорщині

Ставлення до українського народу як до вигадки німецької пропаганди та на-
магання вирішити пов’язані з ним проблеми за рахунок асиміляції, диференціації
та полонізації, доцільність яких обґрунтовували Р. Дмовський та С. Грабський,
спровокували, з одного боку, стрімке зростання радянофільства в середовищі
українців, а з іншого, постання та зміцнення українського інтегрального націо-
налізму. Висловлювання на кшталт «між наймогутнішим німецьким і найбільш
архаїчним російським народом немає місця для малого народу, який не витримає
конкуренції…, тому поляки повинні створити могутню державу» , а також за-
13
перечення права українського народу як «недержавного» на свою національну
державу стали лейтмотивом національної політики Варшави щодо українців. На
завершення асиміляції галичан, за підрахунками лідерів ендеків, знадобилося б
близько двадцяти років.
Від 1923 р., коли надій на відновлення в тому чи іншому вигляді української
державності не залишилося, перед українською громадою Польщі постала про-
блема існування в наявній системі координат, а отже — співпраці з польськими
державними установами та політиками. Рух, згодом названий угодовським, був
ситуативною відповіддю помірковано налаштованої частини українських за по-
ходженням політиків, які розуміли всю складність геополітичної ситуації. Спер-
шу він не видавався безперспективним і приреченим на поразку, тим більше, що
на початку польського врядування Варшава робила певні кроки назустріч: зокре-
ма, за постановою «Про засади загального самоврядування воєводств, особли-
во воєводства Львівського, Тернопільського й Станіславівського» (26 вересня
1922 р.) мали бути створені воєводські двопалатні сеймики, що мали широкі по-
вноваження у вирішенні місцевих питань. Українці отримали можливість брати
участь у формуванні як місцевої, так і державної адміністрації. Однак не минуло
й року, як закон про двомовне шкільництво від 31 липня 1924 р. перекреслив
попередні обіцянки про рівність мов.
Інтерпретація українського питання докорінно змінилася після військового
перевороту Юзефа Пілсудського (травень 1926 р.). Концепція польського «про-
метеїзму» , що проголосив допомогу у звільненні поневолених більшовицькою
14
Росією українського і білоруського народів історичною місією Польщі, відіграла
вагому роль у зміні акцентів внутрішньої та зовнішньої політики Польщі. Тепер
уже українська держава, яка мала виникнути на схід від Збручу і перебувати під
впливом Польщі, покликана була виконувати роль геополітичного буферу між
ІІ Річчю Посполитою та Червоною Росією. В перспективі ж мала постати федера-
ція трьох народів, яка б виступала бастіоном боротьби з російською імперською
загрозою. Натомість для вирішення внутрішніх суперечностей у Польщі слід

13 Цит. за: Юрик Ю. Протистояння ОУН і Польської держави (1929—1935 рр.). Про-
блеми історії України: факти, судження, пошуки. 2005. Вип. 13. URL: http://history.org.ua/
JournALL/pro/13/18.pdf (дата звернення: 20.11.2020).
14 Див.: Комар В.Л. Концепція прометеїзму в політиці Польщі (1921—1939 рр.). Івано-
Франківськ, 2011.
547