Page 682 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

невизначений тимчасовий характер, реальних повноважень та впливу вони не
мали. Королівський уряд зробив усе можливе для того, щоб ці «органи місцевої
влади» цілковито залежали від центральної влади: члени їх не обиралися насе-
ленням, а призначалися з Бухареста. Територія Бессарабії була розділена на зони,
закріплені за військовими частинами. Останні й виконували насправді функції
адміністративних органів.
Необхідність створення спеціальних підрозділів для нагляду за населенням
окупованих територій офіційний Бухарест усвідомив досить скоро, тим більше,
що секретні звідомлення військових зображували приєднані території, особливо
Бессарабію, не інакше як «осередок більшовизму». В грудні 1918 р. було прийня-
то рішення, узаконене королівським декретом від 29 січня 1919 р., про створення
в Буковині Центральної служби державної безпеки (siguranţa)на чолі з генераль-
ним субінспекторатом у Чернівцях. У Північній Буковині діяли три підвідділи
служби. В Бессарабії аналогічну структуру було організовано відповідно до на-
казу міністра внутрішніх справ Г. Мірзеску (01.03.1919 р.). Для відстежування
політичних настроїв населення, виявлення противників режиму, недопущення
антирумунської пропаганди сигуранца лише у великих населених пунктах Бесса-
рабії створила понад 400 так званих інформаційних центрів, агенти-інформатори
перебували на державній службі і мали офіцерський чин, що стало запорукою їх
сумлінної праці. В середині 1919 р. тільки в Кишиневі діяли 1 800 таємних спів-
робітників сигуранци, в Бендерах — близько 500.
Тортури, порушення прав людини, розстріли без суду та слідства стали фір-
мовим стилем румунської таємної поліції. Її керівники не приховували жорстоко-
сті своїх підлеглих. Структура відіграла вирішальну роль у знищенні найменших
ознак вільнодумства в країні, чутливо реагуючи на будь-які прояви активності на-
ціональних меншин. Анрі Барбюс цілком слушно зазначав: «Румунська сигуран-
ца (охранка) має мільйонні суми й газети, у неї повсюди свої очі та вуха, віддані
35
особи і наймані агенти. Охранка — це держава в державі» . Додамо, що роль,
яку відігравала таємна політична поліція в румунській державі, красномовно свід-
чила про сутність правлячого режиму і дійсний рівень реалізації демократичних
прав, які конституція гарантувала провінціям.
Провінції суттєво відрізнялися від Регату за демографічними та соціально-
економічними характеристиками. В 1930 р. щільність населення у Буковині була
найвищою в королівстві і дорівнювала 81,7 мешканця на км2, у Бессарабії — 64,5
особи на км2, у старій Румунії — 63,7 особи на км2. Найбільш проблемний з по-
літичного погляду Хотинський повіт мав 106 жителів на км2 . На середину 20-х
36
років селянство було найбільшим суспільним станом Королівства: у Регаті воно
становило 80 % населення, Буковині — 75,8 %, Бессарабії — понад 80 %. Загалом
соціальна структура країни залишалася архаїчною: сільські кустарі, ремісники,

35 Барбюс А. Палачи: правда о белом терроре в Румынии и Болгарии. Москва, 1926. С. 33.
36 Дембо В. Румыния. М., 1937. С. 22. Иорданский А.А. Румыния. Народ, его история,
экономика, политика и вооруженные силы. Москва, Ленинград, 1926. С. 143.
556