Page 684 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

ковині — в 1926 р. На Буковині з 67 тис. га націоналізованої землі між селянами
41
розподілили всього 8 тис. га .
Для Буковини, попри певне зростання посівних площ, це був початок оче-
видного економічного регресу. Дійсно, засіви пшениці в 1936 р. порівняно з
1921 р. зросли в 2,3 раза (34 283 і 15 207 га відповідно), в 2,2 раза збільшилися
42
валові збори зерна . Однак 80 % селян господарювали на крихітних ділянках
до 2 га, 31 тис. хліборобів були безземельними. В 1936 р. не мали тягла 47,4 %
буковинських господарств, бессарабських — 27,5 %. Господарства, що мали 3—5
голів робочої худоби, на Буковині становили 2,9 %, у Північній Бессарабії —
43
5,6 % . Селянство перетворювалося на багатотисячну армію бідняків, джерело
безкоштовних робочих рук, водночас стримувався розвиток капіталістичних від-
носин в аграрному секторі. Ці процеси неухильно вели до «аграрного тупика»,
44
про що яскраво свідчила ситуація в Бессарабії . Хронічні неврожаї та недороди
в провінціях стали нормою життя, власне — виживання.
Співробітник австрійського посольства у Бухаресті в таємній доповідній за-
писці про політичне становище у Бессарабії (01.03.1930 р.) зазначав: «... Внаслі-
док незадовільного десятирічного правління попередніх урядів та чотирирічного
неврожаю, які минулорічним кращим урожаєм жодним чином не компенсовані,
настало невпинне зубожіння як селянства, так і міського населення, яке все біль-
45
ше проявляється у загальному незадоволенні та негараздах» . Наприкінці 20-х
років провінція вступила в затяжну економічну кризу, а в середині 30-х років пе-
реживала важку економічну депресію, яка виснажувала виробничі сили ре гіону.
Наприкінці 30-х років преса рясніла свідченнями про зневіру селянства у можли-
46
вості вирішення земельного питання . Соціальна структура провінції перебу-
вала на доіндустріальному етапі розвитку. Закономірно в плачевному стані пере-
бували виробничі потужності, що мало руйнівні демографічні наслідки. Дитяча
смертність в 1930-х роках сягала 20 %. Пелагра, спричинювана хронічним голо-
дуванням, перетворилася на типове явище в Бессарабії. На 1935 р. з 18 млн меш-
канців Румунії 8 млн хворіли на сифіліс, 800 тис. були офіційно зареєстрованими
туберкульозниками .
47
Інкорпорація українських земель боляче вдарила по господарському життю
провінції саме тому, що румунський уряд не намагався компенсувати збитки міс-
цевих підприємців та виробників сільгосппродуктів унаслідок втрати російсько-

41 Иорданский А.А. Румыния. Народ, его история, экономика, политика и вооруженные
силы. Москва, Ленинград, 1926. С. 160.
42 Буковина: Історичний нарис. Чернівці, 1998. С. 234.
43 Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918—1944 рр. Погляд ди-
пломатів (Документи). Чернівці, 2007. С. 95.
44 Бессарабия. Военно-географический справочник. Москва, 1929. С. 90.
45 Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918—1944 рр. Погляд ди-
пломатів (Документи). Чернівці, 2007. С. 10.
46 Див., приміром: Аграрна реформа на Буковині й її наслідки. Час. 1937. 30 грудня.
47 Дембо В. Румыния. Москва, 1937. С. 36.
558