Page 692 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

На чергових парламентських виборах у грудні 1937 р. перемогла Націонал-
християнська партія. Уряд О. Ґоґи робив ставку на крайні праві гасла очищення
Румунії та її органів влади від етнічних меншин. Восени 1937 р. королівство, як
і його безпосередні сусіди, розпочало здійснення багаторічної програми «скрі-
плювання кордонів». Гасло «В сьогоднішніх обставинах сила значить мир, а
69
слабкість означає війну» стало підосновою і виправданням низки антиде-
мократичних нововведень, вістря яких спрямовувалося проти представників
меншин, що «не корилися уряду та державним інтересам». У другій половині
1937 р. подовжили дію закону про стан облоги, політичні справи було віднесено
до компетенції військових трибуналів. У жовтні 1937 р. на 30 днів було відстроче-
но проведення парламентських засідань, на невизначений термін було відкладено
громадські й повітові вибори в Чернівецькому і Сторожинецькому повітах.
Подальші реформи системи загальнодержавного та місцевого управління
відбулися вже в умовах королівської диктатури. 2 січня 1938 р. прем’єр О. Ґога
виступив по радіо з програмною промовою, в якій зазначив, що, керуючись на-
ціоналістичними ідеями кузистської партії, уряд налаштований вирішити націо-
нальне питання шляхом витіснення національних меншин (передусім євреїв) з
усіх сфер господарського та державного життя. Першими офіційними актами
його уряду стали постанови про усунення представників національних меншин
з державного апарату та введення обмежень для єврейського капіталу. На початку
січня 1938 р. уряд ухвалив постанову про перевірку громадянства нацменшин,
що оселилися в Румунії після 1918 р., й зобов’язав роботодавців скласти списки
70
робітників та службовців нерумунського походження . За найменш прискіпли-
вими підрахунками, заходи з перевірки громадянства тільки Буковині загрожу-
вали втратою близько 40 тис. осіб.
Всього за 44 дні уряд Ґоґи—Кузи повністю дискредитував себе в очах гро-
мадськості, створивши тим самим сприятливі умови для встановлення в країні
влади «твердої руки». 10 лютого 1938 р. король відправив його у відставку і
сформував уряд на чолі з патріархом М. Крістею. Парламент розпустили «до
особливого розпорядження», в країні було запроваджено стан облоги з необ-
меженими повноваженнями військових властей, цивільне судочинство було
71
фактично ліквідовано . 24 лютого 1938 р. нова конституція наділила Кароля ІІ
повнотою законодавчої, виконавчої і судової влади і водночас звільняла від будь-
якої відповідальності. Народу обіцяли зменшити чисельність сенаторів і послів,
забезпечити справедливе представництво всіх соціальних верств у парламенті.
По-популістському звучали запевнення в тому, що буде передбачено «... строгі
кари на шкідників і всіх тих, які провинилися марнотратством державного майна
й гроша», та суворий контроль публічних видатків. Цілковито була задоволена

69 Заява президента міністрів Г. Татареску. Час. 1937. 14 жовтня.
70 Язькова А.А. Румыния накануне второй мировой войны. 1934—1939. Москва, 1963.
С. 208.
71 Там само. С. 225.
566