Page 694 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

шилися 21 квітня 1940 р. Міністр виступив з пропозицією організувати серед
української меншини єдину політичну партію під назвою «Фронт національного
відродження». Наслідком переговорів з українськими представниками від Буко-
вини та Бессарабії в Бухаресті стало визнання румунським урядом «мінімальної
75
програми співпраці з українською меншиною» . Українці отримали дозвіл на
часткове використання української мови в школах та Чернівецькому універси-
теті, а також запровадження якісно нової посади в реєстрі державних службов-
ців — інспектора для контролю за навчанням українською мовою, який мав бути
76
українцем за походженням . Втім, нововведення виявилися запізнілими — до
втрати Румунією українських земель залишалося трохи більше двох місяців.
Бессарабію та Буковину тим часом було фактично перетворено на прифрон-
тові зони. На зустрічі з місцевою адміністрацією Бессарабії прем’єр заявив, що
всі думки уряду підпорядковані ідеї забезпечення країни гарматами, і нічого, крім
77
траншей і дотів, будуватися в краї за державний кошт не буде . Різкий поворот
Румунії в напрямі зближення з гітлерівською Німеччиною прискорив силове
розв’язання «українського питання» — 27 червня 1940 р. радянські війська за-
йняли Буковину і Бессарабію.
Впродовж років Румунія жила в умовах перманентної політичної кризи та
посилення політичної реакції. Періоди певної демократизації (1928—1929 рр.)
були нетривалими і поєднувалися з поширенням нацистських ідей, загострен-
ням юдофобії, яка в королівстві захопила широкі верстви чиновництва та селян-
ства, зокрема й українського. В підоснові негативних явищ суспільно-політично-
го життя перебували, безумовно, глибинні проблеми румунської економіки, що
дрейфувала в руслі екстенсивного сільськогосподарського розвитку. Селянство
королівства було одним з найбідніших у Європі, потерпало від безземелля і тяж-
ких хвороб, фактично деградуючи фізично й соціально. Занепад основного ви-
робничого сектору країни перетворив її життя на нескінченну хронічну кризу,
надзвичайної гостроти якій додавала реакційна внутрішня політика в національ-
ному питанні.
Захопивши сусідні території, Стара Румунія прагнула перетворитися на
Велику Румунію і відігравати провідну роль у європейській політиці. Принцип
націоналізму було закріплено конституційно: основний закон Румунського ко-
ролівства в ст. 3 стверджував, що територія Румунії не може бути колонізована
78
народностями чужої раси . Водночас амбіції націоналістично налаштованих
політиків не відповідали реальним економічних та культурним можливостям
держави, яка вийшла з Першої світової війни вкрай виснаженою і виявилася не-

75 Буковина, її минуле і сучасне. Париж-Філядельфія-Дітройт, 1956. С. 361.
76 Час. 1940. 24, 26, 30 квітня, 15 травня.
77 Борьба трудящихся Бесарабии за свое освобождение и воссоединение с советской родиной
(1918—1940 гг.). Кишинев, 1970. С. 690.
78 Конституції буржуазних країн: Конституції великих держав і західних сусідів СРСР.
Київ, 1936. С. 284.
568