Page 701 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 20. Скалки розділеної нації: українці в ІІ Речі Посполитій, Румунії, Чехословаччині та Угорщині

часового дорадчого органу — «Руської Автономної Директорії» (ще — Тим-
часова директорія Підкарпатської Русі).
Тим часом на місцях вирували некеровані суспільно-політичні процеси, ціл-
ком зіставні із загальноєвропейським передреволюційним збуренням. Їх проявами
були створення наприкінці 1918 р. низки народних рад, поширення ідеї злуки укра-
їнських земель, створення Гуцульської Народної Ради та проголошення на з’їзді в
с. Ясіня приєднання східних районів Закарпаття до ЗУНР, а згодом — і переговори
з Є. Петрушевичем із цього приводу, проголошення 8 січня 1919 р. незалежної Гу-
цульської республіки за зразком ЗУНР. Врешті — Всенародний з’їзд угорських
94
русинів 21 січня 1919 р. у Хусті, що висловився на користь об’єднання з Соборною
Україною . Втім, це був лише один з векторів надзвичайно складної політичної
95
динаміки. Одночасне існування серед регіональної спільноти різноспрямованих
геополітичних устремлінь призводило не лише до ідеологічних суперечок, а й до
діаметрально протилежних геополітичних орієнтацій: тоді як українські народні
ради шукали шляхів створення соборної України, заснована 6 листопада 1918 р.
Ужгородська рада рутенів Мадярії (пізніше аналогічні ради з’явилися у Мукачеві,
Угочі, Берегові, Косині та Вілоку) ратувала за автономію у складі Угорщини. Ви-
рішальними стали акти Свалявської (18 грудня 1918 р.), Пряшівської (7 січня
1919 р.) та Ужгородської (початок лютого 1919 р.) народних рад про приєднан-
ня Пряшівщини до Чехословацької республіки. Вони були взяті за основу міжна-
родними арбітрами як переконливий аргумент під час розгляду долі Закарпаття
«Великою трійкою». Рішення про приєднання до ЧСР було підтримано 8 травня
1919 р. створеною в Ужгороді напередодні Центральною Руською Народною Ра-
дою (ЦРНР), яка оцінювала його як вимушений геополітичний компроміс у си-
туації, що склалася. Вироблений органом «Протокол» окреслив умови, на яких
край інтегрувався до ЧСР, однак фактично був проігнорований Т.Г. Масариком.
Перші кроки інтеграції Закарпаття до ЧСР здійснювалися в обставинах фактичної
окупації та військової диктатури, яка тривала до 1922 р.
Отримавши відповідно до конституції автономні права, Закарпаття чекало
на їх реальне втілення понад два десятиліття. Відповідно до закону «Про орга-
нізацію політичного управління» (14 липня 1927 р.) Підкарпатська Русь стала
96
однією з чотирьох земель ЧСР з фактично безправним губернатором. Багато-
річне зволікання з наданням автономії перетворилося на постійне джерело не-
вдоволення місцевої громади: на початку лютого 1927 р. в Ужгороді розпочався

тично належала вся повнота влади в краї). За структурою і повноваженнями державної ад-
міністрації Закарпаття майже не відрізнялося від решти регіонів республіки, де ці питання
регулювалися законом «Про організацію жупних і окружних урядів ЧСР» від 29 лютого
1920 р.
94 Представляв мешканців центральної та східної частини Закарпаття.
95 Див.: Закарпаття в етнополітичному вимірі. С. 221.
96 Чехії, Моравії-Сілезії, Словаччини. «Земля Підкарпаторуська» (нова офіційна назва
Закарпаття) стала звичайною, четвертою провінцією ЧСР, що складалася з 13 округів, а ті —
з 130 нотаріальних районів.
575