Page 706 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

паття, здіймався потужний рух на користь його повного поглинення, а в самій
Карпатській Україні — підривний рух угорської, німецької меншин та русинів.
«Конституційний закон про автономію Підкарпатської Русі» започаткував
транзит чехословацької державності за федеративною моделлю і поступ автоно-
мії в напрямі формування власної управлінської системи. Запроваджувалося по-
двійне громадянство. Впродовж п’яти місяців мали відбутися вибори до Сойму.
Уряд А. Волошина сфокусувався на створенні законодавчої основи розбудови
автономії, ліквідації диспропорцій у сфері національної освіти, запровадженні
української мови в державному житті, поступовій заміні чеських чиновників на-
ціональними кадрами. Потужний рух з організації «Допомогових комітетів» та
«Національних фондів допомоги Карпатській Україні», як своєрідна відповідь
на заклик УНР, засвідчив щирий відгук української нації на проблеми єдиної на
той час незалежної української державної спільноти, що багатьом уявлялася пе-
редвісником відродження соборності та відновлення національно-визвольного
процесу, перерваного в 1920 р. Українські націоналісти Галичини розглядали її
як плацдарм розгортання національної революції, що лише погіршувало імідж
уряду А. Волошина на міжнародному рівні.
Тим часом становище ставало все більш напруженим. Не сприяли ані розпуск
20 січня 1939 р. політичних партій, які не підтримали рішення чехословацького
уряду про автономізацію Закарпаття (замість них А. Волошин планував створи-
ти національні ради), ані заснування фактично державної партії — Українсько-
115
го національного об’єднання (УНО) , за яку офіційно проголосували понад
116
92 % учасників виборів до Сойму (явка на вибори була рекордною — 92,6 % ),
ані авторитарний транзит влади. В тогочасних геополітичних умовах, коли од-
ноосібним рішенням у Берліні та Москві визначалася доля значно сильніших
Чехословаччини та Польщі, незалежній українській державності не було місця.
Проголошення надвечір 14 березня 1939 р. незалежності Карпатської України,
здійснене під впливом звісток про розпад Чехословаччини, було не більше ніж
відчайдушним історичним жестом, неспроможним зупинити дію фатальних іс-
торичних обставин. Перша і остання сесія Сойму в Хусті унормувала засади дер-
жавного устрою незалежної української держави, яку невдовзі було окуповано
Угорщиною. Подібна доля спіткала Словаччину, яка 14 березня 1939 р. проголо-
сила незалежність під протекторатом Німеччини, та ЧСР загалом — наступного
дня Чехія і Моравія були окуповані військами Третього Рейху.
Як національно-територіальна автономія Підкарпатська Русь проіснувала
лише до 14 березня 1939 р. Через кілька днів вона впала внаслідок угорської оку-
пації краю за згодою Німеччини. Регіональну спільноту з чехословацької демо-
кратії було перекинуто в реалії угорського авторитаризму й так званого «віднов-
лення тисячолітнього угорсько-руського співжиття» у «Великій Угорщині» .
117
115 Розбудовувалася на засадах інтегрального націоналізму.
116 Закарпаття в етнополітичному вимірі. С. 299.
117 Речником і теоретиком угрорусизму став регентський комісар Підкарпатської тери-
580