Page 707 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 20. Скалки розділеної нації: українці в ІІ Речі Посполитій, Румунії, Чехословаччині та Угорщині

Більшість фундаторів Карпатської України, зокрема й президент А. Волошин,
змушені були емігрувати. Захисники самостійної української держави зазнали
нищівної поразки. За неповними даними, від рук угорських карателів у 1939 р.
загинули понад 4 тис. осіб, близько 2 тис. закарпатців було ув’язнено в концентра-
ційні табори, ще близько 7,5 тис. до 1941 р. нелегально перейшли на територію
118
СРСР . Довершили справу так звані «виправдувальні комісії», що вичисти-
ли з державних та освітніх закладів як прибічників чехословакізму, так і борців
за незалежність України, мадяризація прізвищ, імен, назв населених пунктів та
119
вулиць , врешті — вилучення з обігу і заборона користуватися навіть у бібліо-
теках літературою, дотичною до української справи . Угорська військова адмі-
120
ністрація Підкарпаття (22 березня — 7 липня 1939 р.), а пізніше — регентський
комісаріат Підкарпатської території послідовно впроваджували стратегію пере-
творення закарпатців на угрорусів, тоді як власне угорці становили близько 16 %
населення. Традиційна мадяризація зачепила передусім освітню справу: якщо у
1938 р. на Закарпатті працювали 52 горожанські школи (23 руські (українські),
24 чеські, 4 угорські та 1 німецька) з 12 127 учнями, то в 1940 р. у 12 таких школах
121
навчався 2 621 учень . З розмаїття національних освітніх закладів часів ЧСР
залишилося два: словацька і єврейська школи. Не лише мова викладання, а й на-
вчальний процес як такий стали предметом регулювання військової адміністра-
ції. Відповідно до наказу військового міністра Угорщини 1939 р. персонал шкіл
було підпорядковано проводу молодіжної воєнізованої організації «Левенте»,
що співробітничала з «Католицькою організацією аграрної молоді», «Організа-
цією греко-католицької молоді» в справі світоглядного перевиховання юнацтва
на засадах угорського патріотизму та святостефанської ідеології. Меті менталь-
ної переорієнтації української громади на основі концепції відрубності русинів
від українців та росіян було підпорядковане заснування в 1941 р. «Підкарпат-
ського товариства наук» на чолі з академіком А. Годинкою. Впровадженню цієї
концепції в масовий дискурс мали сприяти створені за підтримки влади громад-
ські організації, зокрема Союз підкарпатських бойових товаришів ім. М. Берчені
(1939 р.) та Культурне товариство ім. І. Куртяка (1941 р.).
Сприятливі умови розвитку отримали лише закарпатські німці (близько
1,5 %). Єврейська громада, яка становила до 15 % населення, підпала під дію
антисемітських законів 1938 й 1939 рр., які позбавили їх громадянських прав і
знищили єврейське підприємництво. Невдовзі після оголошення стану війни з
СРСР близько 20 тис. закарпатських євреїв було депортовано в окуповану нім-
цями Галичину, де й знищено. Згідно з даними Закарпатської обласної надзви-

торії М. Козма, який доводив, що Закарпаття є споконвічною територією угорців, і прогрес
«угроруського народу» можливий лише в рамках святостефанської державності.
118 Реабілітовані історією. Закарпатська область. Кн. 1. Ужгород, 2003. С. 55.
119 Назви змінили 176 міст і сіл краю.
120 Закарпаття в етнополітичному вимірі. С. 313.
121 Офіцинський Р. Політичний розвиток Закарпаття у складі Угорщини (1939—1944).
Київ, 1997. С. 70.
581