Page 709 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 20. Скалки розділеної нації: українці в ІІ Речі Посполитій, Румунії, Чехословаччині та Угорщині

«Наука» (редактор А. Волошин), то вже у 1920-х роках тут виходило близько 60
газет і журналів мовами майже всіх етнічних спільнот. В 1932 р. в Підкарпатській
Русі видавалося 118 газет (зокрема, 70 — українською, російською та русинською
125
мовами) . За підрахунками Василя Габора, загалом упродовж міжвоєнного пе-
ріоду в краї друкувалося понад 180 періодичних видань: 126 — українською, ро-
сійською та місцевими діалектами, 34 — угорською, 13 — чеською, 4 — іншими
126
мовами .
Сприятливий суспільний клімат зумовив стрімке інтелектуальне й духовне
піднесення, врешті виник «феномен особливого місця Закарпаття в чехосло-
вацькій культурі»: у науці, літературі й публіцистиці, мистецтві та історичному
краєзнавстві. С. Віднянський говорить про справжню демократичну культурну
революцію, яка розгорталася через і внаслідок розвитку народної освіти. На-
уковий підхід Т.Г. Масарика та широта його світогляду сприяли ґрунтовному
вивченню українського / русинського питання. Так, для з’ясування того, якою
мовою відкривати навчальні заклади для автохтонів Закарпаття, у грудні 1919 р.
Міністерство шкільництва й народної освіти провело нараду, залучивши до об-
говорення провідних академічних учених. Ґрунтуючись на їхніх рекомендаціях,
народною мовою місцевих мешканців («місцеве русинське наріччя») було ви-
знано українську мову («наріччя малоруське»), або ще — «галицьку українську
мову», яку кваліфікували як «природну частину» українського «народного
пня». Водночас було зауважено, що русини не втрачали свідомості того, що вони
«як українці належать до великого російського народу», тож у середніх школах
127
необхідно вивчати російську мову поряд з чеською і словацькою . Виважені ви-
сновки чеських науковців про те, що розбудова освітньої сфери на основі при-
родної мови етнічних спільнот стане запорукою їх прискореного розвитку, під-
твердила практика.
Запровадження в ЧСР нової шкільної системи упродовж 1919—1923 рр.
та шкільна реформа межі 1920—1930-х років стимулювали вибухове зростання
мережі навчальних закладів усіх рівнів , з’явилися 21 середня (горожанська)
128
школа з українською та 23 — з чеською мовами навчання, а також гімназії, учи-
тельські та духовні семінарії, технічні училища. Спостерігалися демографічні
диспропорції, які засвідчували прагнення влади до етнокультурної уніфікації:
для 450 тис. русинів / українців краю влада утримувала лише чотири гімназії, а

125 Закарпаття в етнополітичному вимірі. С. 264—265.
126 Габор В. Закарпатська україномовна преса 20 — 30-х років ХХ століття у контексті
національного відродження краю. Автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 1997. С. 8.
127 Віднянський С. Національна політика Праги у Підкарпатській Русі. С. 301.
128 На початок 1938 р. в краї було 809 народних шкіл, зокрема 469 з українською мовою
викладання, 182 — чеською, 123 — угорською, 24 — німецькою; майже 2,5 тис. вчителів
навчали понад 150 тис. учнів — близько 80 % закарпатських дітей; частка неписьменних
зменшилася з 67 до 27,4 %. (Палінчак М. Державно-церковні відносини на Закарпатті та в
Східній Словаччині в 20 — середині 30-х років ХХ століття. Ужгород, 1996. С. 61.)
583