Page 704 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

прикінці 1918 — на початку 1919 р. Руська хліборобська (землеробська) партія
(РХ(З)П, до липня 1920 р. — Руська народна партія), що влітку 1920 р. почала
видавати газету «Руська нива». В квітні 1920 р. було створено Підкарпатський
землеробський союз (з 1923 р. — Автономний землеробський союз), що висту-
107
пав за власну країну в межах ЧСР . Русофільська Карпаторуська трудова партія
(КТП), що виникла в червні 1920 р., пропагувала ідею належності закарпатців до
росіян у своєму органі «Русская земля». Досить впливовими були загальнодер-
жавні партії лівого спектру, зокрема Комуністична партія ЧСР та Міжнародна
108
соціалістична партія Підкарпатської Русі. Загалом у 1921 р. на Закарпатті діяли
109
18 партій, у 1922 р. — 22, на кінець 1920-х років їхня кількість зросла до 30 .
Вирішальну роль у формуванні ідентичності місцевих мешканців відігравала пар-
тійна преса. У 1920-х роках у Закарпатті було зареєстровано близько 60 видань
українською мовою та мовами етнічних меншин (з них понад 50 — партійних).
У виборах до парламенту закарпатці вперше взяли участь у 1924 р. Тоді їм
вдалося провести 9 депутатів і 4 сенаторів, хоча з огляду на чисельність населення
мало б ітися про 13 та 6 представників відповідно. Майже три десятки партій
змагалися за голоси місцевих виборців, симпатії яких коливалися від ліворади-
кальних течій у першій половині 1920-х років до Аграрної партії (29 %) та русо-
філів (понад 18 %) на межі 1920—1930-х років.
110
Після перемоги нацистів у Німеччині праворадикальний крен намітився
майже в усіх молодих країнах Європи. Створена в 1934 р. за фінансової підтрим-
ки Польщі Руська національно-автономна партія (РНАП) розгортала свою ді-
яльність під гаслом «Єдиний руський народ від Попрада до Камчатки», розпа-
люючи міжнаціональні суперечності та педалюючи тему занедбаності «русских»
людей на власній землі. Роком пізніше українські націоналісти Пряшівщини
створили Українську селянську партію, що мала на меті «з темного русина зро-
111
бити свідомого члена українського народу» . Тотальна зневіра в тому, що обі-
цянки 1919 р. будуть реалізовані, чимдалі більше посилювалася. Підстави для неї
давали маніпуляції влади під час перепису населення в грудні 1930 р., коли закар-
патців заохочували замість «українець» для самоозначення вживати термін «ру-
син», втручання у національно-культурну та релігійну сфери, зокрема підтримка
Прагою православної церкви та спровокований цим розкол православних вірую-
чих у 1924 р. на дві групи: під юрисдикцією празького архієпископа та сербської

107 Див.: Ліхтей І. Українське питання в діяльності політичних партій Підкарпатської
Русі (1919—1939 рр.). Закарпатська Україна у складі Чехословаччини (1919—1939). Пря-
шів, 2000. С. 81—90.
108 На виборах 1924 р. вона здобула підтримку понад 39% закарпатців, провівши чоти-
рьох депутатів до Палати послів та двох сенаторів. (Див.: Закарпаття в етнополітичному
вимірі. Київ, 2008. С. 241, 251.)
109 Закарпаття в етнополітичному вимірі. С. 255.
110 Там само. С. 255.
111 Цит. за: Магочій П.Р. Формування національної свідомості: Підкарпатська Русь
(1848—1948). Ужгород, 1994. С. 141.
578